Дитяча пісня "Веселий дощик" від щомісячного журналу для дітей "Малятко"

ВЕСЕЛИЙ ДОЩИК 

Вірш Надії Кир’ян

Музика  Тетяни Димань

Умиє дощик личко

Весняної землі,

Прокинеться травичка, 

Прилинуть журавлі.

Приспів:

Дощик срібний (2р),

Сонце золотисте

Уквітчали землю рідну,

Мов живе намисто.

Тріпочуть на долонці

Краплинки - стрибунці,

Ми тягнемось до сонця,

Неначе пагінці.

Підготувала Христина КАШЕЦЬКА

Джерело : Щомісячний журнал для дітей "Малятко", № 3 (698) березень 2019

Дитяча пісня "ОСІНЬ" від журналу "Малятко"

Джерело: https://www.facebook.com/malyatko.ua/photos/a.1762917254036503/2093934084268150/?type=3&theater

Творча зустріч із класом Оксани Олександрівни Матвієнко

У самому центрі Львова, на вул. Гнатюка, 5 знаходиться  Львівська державна дитяча музична школа ім. Богдана  - Юрія Янівського. Щоб туди потрапити – заходимо в браму будинку і піднімаємось на 3,4 поверхи приміщення. На 4 поверсі формується  громадський музей Богдана – Юрія Янівського – українського композитора, піаніста, педагога. Поруч з музеєм -  концертний зал.

В музичній школі ім. Богдана  - Юрія Янівського  працює творчий, професійний колектив, який завжди наповнює цей зал (і не лише) святом. І черговий такий свято – концерт відбувся 18 жовтня 2017.

На творчу зустріч батьків запросила Оксана Олександрівна Матвієнко із своїми учнями – юними артистами сцени. Вона і розпочала концерт вітанням всіх присутніх та представленням свого задуму, закцентувавши, що це родинне свято. Згодом познайомила  присутніх персонально із кожним артистом – учнем, розпочавши з наймолодших учасників.

Всі учні Оксани Олександрівни учасники двох колективів – ансамблів: молодших школярів та старших – останні мають назву «Sempre primo». Над назвою для ансамблю молодших школярів викладачка запропонувала подумати також і батькам і пропонувати свої ідеї, адже всі «серйозні колективи» мають назву – сказала Оксана Матвієнко.

 Окрім кожного учня, слухачі концерту, оплесками привітали представлених модератора, лектора – п.Олену Шупарську та концертмейстра – Людмилу Григорівну Одарченко.

 І ось, Оксана Олександрівна запропонувала гостям послухати, чим діти займаються у свій позаурочний час, наголосивши, що  всі твори, що звучатимуть, вибрані, виключно, за бажанням дітей, позапрограмні.

Розпочалось….на сцені  ансамбль «Sempre primo», у фортепіанному супроводі п.Людмили Одарченко звучить «Ave Maria» Й.С. Баха.

Поміж музичними номерами п. Олена Шупарська розповідала цікаві моменти з психології, педагогіки – приклади, короткі історії, дослідження вчених. Все це було невимушено, у діалозі з залом, дітьми -  артистами.

Усі номери дітей (як і весь задум і його здійснення) викликали у мене захоплення. Насолоду отримала від «Польки – піццікато» Й. Штрауса, вальсу №2 Д. Шостаковича, «O sole mio», «Казки» О. Рибака. Пісню «Я є панночка зі Львова» виконав ансамбль молодших учнів із ровесницею солісткою – вокалісткою. Особисто в мене, сльози зворушення і, знову ж - захоплення, викликала в’язанка стрілецьких пісень: «Ой, у лузі червона  калина», «Їхав козак на війноньку», «Повіяв вітер степовий», «За Україну!», «Гей там на горі Січ іде» - все таке рідне, близьке….Теж гарна, зворушлива  в’язанка українських народних пісень прозвучала перед закінченням концерту.

Оксана Матвієнко на завершення концерту подякувала всім учасникам і гостям.

 Від себе щиро дякую за запрошення. Бажаю натхнення у музично – педагогічній творчості, міцного здоров’я і щоб всі задуми здійснились!

З любов’ю і повагою, підготувала Христина КАШЕЦЬКА

Танець «Білі хризантеми»

  Вітаю!

  В ДНЗ у розпалі період підготувань до святкових заходів приурочених порі року  - осінь (свято Осені).

Танець «Білі хризантеми» стане у пригоді музичним керівникам та вихователям, і, звісно ж, керівники театральної студії теж можуть використати цей матеріал у своїх постановках. Отож…

В танці беруть участь 8 дівчаток. 7 дівчаток стоять півколом біля однієї зі стін кімнати на невеликій відстані одна від одної. Одна дівчинка, тримаючи обома руками букет хризантем (16 квітів), стоїть крайньою ліворуч в півколі.

Перша фігура

На затакт та 1 – 2 –й такти – дівчинка з букетом хризантем, злегка пружинячи,  рухається звичайним кроком перед дівчатками на відстані 2 – 3 –х кроків від них. На 3 –й такт та першу чверть четвертого такту – дівчинка кружляє один раз навколо себе на пальчиках. На 5 – 6 –й такти – дівчинка продовжує йти вперед, злегка пружинячи. На 7 – й такт і першу чверть 8 – го такту – ставши на пальчики, дівчинка піднімає букет вгору, потім опускає букет до рівня грудей. На 9 – 16 –й такти – повторюються рухи 1 – 8 –го тактів. На закінчення музики дівчинка повинна зупинитись перед крайньою дівчинкою в півколі праворуч. (Дівчинка з квітами в першій і другій фігурах рухається весь час боком до глядача в півколі).

Друга фігура

На 1 – 14 –й такти – дівчинка роздає дівчаткам по дві хризантеми в праву руку, простягаючи квіти в ритм музики і злегка пружинячи. Одночасно дівчатка, взявши квіти, злегка присідають, наче дякують. На 15 – 16 –й такти – всі дівчатка, ставши на пальчики, піднімають квіти вгору і опускають вниз. Дівчинка, роздавши квіти і залишивши собі дві квітки в правій руці, повинна вже стояти першою зліва в півколі.

Третя фігура

На 1 – 16 –й такти – всі дівчатка, ідучи за першою дівчинкою, поступово утворюють коло, роблячи рухи, які виконувала дівчинка з букетом в першій фігурі.

Четверта фігура

На 1 – 14 –й такти – з’єднавши ліві руки, всі йдуть звичайним кроком, злегка пружинячи. Правою рукою роблять помахи квітами ліворуч (над головою) і праворуч (вниз – вбік), виконуючи один рух через два такти. На 15 – 16 –й такти – ставши навшпиньки, піднімають квіти вгору та опускають до рівня грудей.

П’ята  фігура

На 1 – 14 –й такти – дівчатка звичайним кроком розходяться по всій кімнаті, злегка пружинячи і виконуючи рухи, які робила дівчинка з букетом в першій фігурі. На 15 – 16 –й такти – повернувшись обличчям до глядача і ставши навшпиньки, дівчатка піднімають квіти вгору і опускають їх вниз.

Підготувала Христина КАШЕЦЬКА

Джерела: 

1. Пісні та ігри в дитячому садку, музика Т. Шутенко, упорядники Є. Макшанцева та Н. Мельникова, "Музична Україна", Київ - 1972 (с. 47 - 49)

2. Ілюстрація - http://chippolino.org.ua

Барвисті, літні пісні для дітей (ноти)

Теплі, сонячні вітання!

Розпочинається багатьма найулюбленіша пора року – літо – час відпочинку для дитини. Відпочинку і нових вражень, і куди ж без нових знань?

До Вашої уваги вибрані пісні із збірничка - пісенника «Ходить червень» 

( музика Анатолія Павлюка, вірші Людмили Савчук). 

Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, музичних керівників дошкільних навчально – виховних закладів, учителів музики загальноосвітніх шкіл, батьків та всіх шанувальників дитячої творчості.

Підготувала Христина КАШЕЦЬКА

з видання Ходить червень: Пісні для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку/ Музика А. Павлюка, вірші Л. Савчук. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2013. - 32 с.

ілюстрація з сайту https://mala.storinka.org/добірка-віршів-про-літо-марія-пригара-наталя-ткаченко-варвара-гринько.html

Страх і хвилювання на сцені

Мої вітання!
Переді мною багата на опис досвіду, цікаві ідеї, різноманітні історії  з педагогічної практики тощо,  книжка Дмитра Кабалевського «Як розповідати дітям про музику» .

 Хтось може закинути, мовляв, для чого сучасному педагогу такому (як тепер модно вживати терміни і ними «прикриватись») креативному, інноваційному, знадобиться інформація з такої «застарілої» літератури. Особисто я, відносно цього, вважаю що «все нове – це добре забуте старе» і «класика вічна».

Єдиний нюанс: книга пронизана комуністичною ідеологією, але завжди можна відсіяти зерно від полови.

Отже сьогодні ділюсь зерниною – уривком із розділу сьомого « Як вести розповідь про музику» - про хвилювання на сцені.

Дмитро Кабалевський пише, що кожен виступ завжди пов’язаний з хвилюванням і забирає немало нервової енергії.

Один з кращих диригентів XX століття – Шарль Мюнш говорив: «Коли, виходячи на естраду, я відчую, що не хвилююсь, - це означатиме, що як музикантові – мені кінець».

Хіба ж ці слова стосуються лише музиканта – виконавця? Я певен, що під ними підпишеться не тільки будь – який артист, але й будь – який лектор, будь – який оратор. Звичайно, хвилюванням своїм можна навчитися керувати, але позбутися його зовсім не можна, та й не треба. І боятися його не слід – його треба любити.

Інша справа – страх перед аудиторією. Це хворобливий стан, який не дав змоги не одному талановитому музикантові стати справжнім артистом. І не одному мудрому, ерудованому музикантові перешкодив стати хорошим оратором – лектором. Хвилювання й страх – це різні почуття, та й наслідки, звичайно, бувають різні.

Якщо ти не підготовлений до свого виступу, не знаєш, про що ти повинен говорити, чи не вивчив досконало те, що збираєшся виконати, - хвилюйся чи не хвилюйся, тут уже нічого не допоможе. Лишається одне – тремтіти від страху або ж до всього бути абсолютно байдужим (важко сказати, що гірше). Коли ж ти до свого виступу підготувався добре, то хвилювання стає не тільки природнім, але й необхідним почуттям під час публічного виступу, одухотворяє його, викликає все найкраще, на що ти здатний. А, найважливіше,  - таке істинно артистичне хвилювання передається слухачам, пробуджує в них найкращі почуття й думки.[*]

 Христина КАШЕЦЬКА

---

[*] Кабалевський Д.Б.
Як розповідати дітям про музику? / Д. Б. Кабалевський ; пер. з рос.: Н.Орлова . – Київ : Музична Україна, 1982 . – 320 с. : іл. – (Бібліотечна серія)

Готуючись до Великодня, вивчаймо гаївки!

Вітаю, шановні друзі!

Наближається велике свято - Христове Воскресіння. Однією із багатьох його традицій є водження гаївок - веселих весняних забав, жартів і жвавих хороводів.

У моїх руках книга, яку я й колеги не один рік використовували у педагогічній практиці - це "Гаївки" (упорядник Галина Потюк). У ній зібрано 18 найпопулярніших гаївок з нотами й описом забав. Як зазначено в анотації до книги "Для тих, хто шанує добрі українські традиції, любить співати й танцювати", а я ще додам - для тих, хто цього навчає своїх дітей  й вихованців.

Отже, запрошую знайомитись

      Найважливішими в гаївках є рух, жвава міміка та веселість, швидкий темп, голосний спів, виразні слова. Звичайно, потрібно пильнувати, щоб спів та рухи були злагоджені та красиві. Пам’ятаймо, що наші діти також хочуть доторкнутися до тих скарбів, які впродовж віків зберіг український народ. Нема більш могутнього виховного засобу, як живий приклад дорослих, оточення. Найцікавіші програми, найкращі підручники, найбільш ерудовані вчителі, найпатріотичніші заклики, найдієвіші закони не дадуть дитині того, що дасть безпосередня участь в дійстві, яке зберегла народна традиція.

     Гаївка - безцінний скарб української культури, своєрідний літопис українського народу, відбиток розвитку світогляду українців. То ж вкладімо і ми свою лепту в продовження та творення українських народних традицій.

Підготувала Христина КАШЕЦЬКА

Коли і як починати вивчати фортепіано?

Музика - це головний засіб розвитку відчуттів і сприйняття, а від них залежить рівень пізнання навколишнього світу.
 3 - 4 роки – вік, найсприятливіший для початку навчання музиці, бо саме в цей період у дитини найбільш активно виявляється прагнення наслідувати старших, хоча уже з’являється і потяг до самостійності та самоствердження.

Дані вчених різних країн засвідчують більш високий рівень розвитку у тих дітей, які відвідували уроки музики. Дослідники дійшли парадоксального, на перший погляд, висновку, що уроки гри на фортепіано набагато ефективніше, ніж комп’ютер, розвивають абстрактне мислення, а через розвиток тактильності – мовний центр.

Найскладніше в роботі з молодшим дошкільником – утримати його увагу. В 3-4 річному віці діти мають мимовільну увагу (так само, як і пам’ять) і довільною вона стає лише у 5-6 років. Обсяг уваги невеликий: упродовж 15 хвилин 3- річна дитина відволікається 8 хвилин і може сприйняти лише 2- 3 розрізненні поняття. Але увага – це основна умова навчання, яка виявляється в спрямуванні свідомості дитини на предмет вивчення. Аби привернути увагу молодшого дошкільника і спонукати його до свідомого сприйняття, виклад матеріалу має бути захоплюючим і чергуватися з активною дією: малюванням, вирізуванням, вклеюванням.

Урок має проходити в ігровій формі з частою зміною діяльності учня. Це сприятиме відпочинку різних ділянок мозку по черзі, що підвищує увагу і дає можливість подовжити урок.

Головне завдання вчителя – захопити дитину, з першого уроку спонукати її до творчості і заохочувати похвалою. В умовах, які характеризуються відсутністю критики, оцінок чи стресу, діти краще справляються з творчими та інтелектуальними завданнями.

Навчання повинне приносити задоволення учню і учителю, а батьки мають бути помічниками вчителя і домашніми репетиторами, тому що перевиховання навичок – справа складна і шкідлива для діяльності нервової системи. Треба влаштовувати вдома показові концерти, щоб дитина розуміла, що вся родина тішиться її успіхами.

Займаючись з молодшим дошкільником, і вчитель, і батьки мають пам’ятати вікові особливості розвитку дитини і контролювати її стан. Як було сказано, увага і пам’ять у малюків мимовільна, за 15 хвилин занять концентруються лише 7 хвилин. Гострота зору низька, до семирічного віку збільшується на 30 %,  але ще не досягає 100%. В силу свого фізіологічного розвитку, око маляти недосконале і дрібні зображення нот, літер, лінійок розрізняє погано. Чим молодша дитина, тим більшим і яскравішим має бути зображення. Здатність розрізняти кольори також низька. Багато хто і у 7 років недостатньо розрізняє відтінки основних кольорів спектру.

У дітей 3 – 4 років конкретне наочно – образне мислення. Відчуття ритму і темпу пов’язане зі сприйняттям часу. Розвивається повільно і до 5 років у багатьох дітей взагалі відсутнє. Найефективнішим шляхом виховання в дітей здатності розрізняти тривалість і послідовність дії є музично – ритмічні вправи: простукування ритмічного малюнка мелодії, протупування написаного ритмічного малюнка, використання шумових інструментів для супроводу музики, яку виконує викладач.

Христина КАШЕЦЬКА

 Підготовано  за матеріалами з видання  Л. Ткаченко  «Музичні зернятка» 

( навчальний посібник для розвиваючого навчання дітей три – чотири – річного віку грі на фортепіано),  Мелосвіт  /нотне видавництво (ст. 47 - 48)

Помилки, що виникають при навчанні співу дошкільнят

Дуже люблю, коли мене запрошують на свято (садочкове, гурткове), своїх дітей, мої друзі. А яке свято без пісень? Та інколи крається серце, коли чую наругу над дитячим голосом. Не дарма в методичній літературі знаходимо, що основною вимогою до викладача (постановки голосу) має бути: « не нашкодь, не загуби краси дитячого голосу!»[1]. Щоб цього не сталось, спеціаліст, що працює з нашими дітьми повинен дуже добре знати всі нюанси: анатомічну будову та специфічні особливості голосового апарату, процес звукоутворення, діапазон дітей  дошкільного віку. Викладач повинен оберігати дитячий голос!

З розмов з колегами  - з чим часто доводиться зустрічатись: на репетицію, на свято приходить хтось з керівництва і  починається тиск на музичного керівника («Щось ваші діти тихо співають», «Нехай би діти щось сучасне співали, так буде оригінальніше» і тому подібне), допомогти береться вихователь і поза музичними заняттями дітей спонукають просто «кричати» ці пісні, а ще й, якщо музичний керівник недосвідчений, не опірний, то це продовжується і на музичних заняттях. Найгірше, коли це входить в систему.

№1 – занадто голосний спів

Голосові зв’язки у дітей такого віку ще не достатньо розвинені, голос дитини слабший ніж у дорослого. Діти дошкільного віку, для того аби заспівати, напружують їх. Дошкільнята, особливо молодшого віку, схильні до наслідування. Вони чують,  як гучно звучить голос дорослої людини, і намагаються співати так само. Це може пошкодити їм. Тому, навчаючи дітей, педагог повинен співати не дуже голосно. Розмовляти потрібно спокійно, без крику: діти часто переносять розмовну інтонацію на спів, а коли чують голосну розмову, можуть співати форсованим звуком. Треба привчати дітей говорити і співати спокійно, без напруження. Поступово діти звикають до оптимальної манери співу (не дуже голосно, але й не дуже тихо), а це сприяє природньму і правильному формуванню голосового апарата.[2]

№ 2 – невідповідність твору до можливостей дитячого голосу

Нині доволі часто дітям пропонують співати під фонограму. Цей метод співу, звичайно, має право на існування, проте сліпе захоплення ним задовольняє хіба що потребу вражень амбіційних дорослих, щоб все було «оригінально», «ефектно», «голосно». Фонограма полегшує життя педагогу, але відвертає дітей від музики.

Дошкільники співають тихенько, їхні голоси «швидко втомлюються». Виконати пісню на три – чотири куплети з діапазоном у шість – сім звуків можливо лише у старшому дошкільному віці. Тому недопустимо пропонувати вихованцям співати під фонограму – мінус пісню, розраховану на професійного співака, нехай і на перефразований текст.[3]

№ 3 – спів на холодному повітрі, в дощову погоду.

   Не можна дозволити дошкільникам співати на холодному повітрі, в дощову погоду, тому що це негативно впливає на голосовий апарат, а в методичній літературі рекомендовано  систематично перевіряти його(голосовий апарат)  у лікаря – фоніатра.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, бережімо голос наших дітей, наших вихованців.
© Христина КАШЕЦЬКА

---

[1] Ябковська С.П. Формування вокальних навичок у співаків – початківців – Луцьк ПВД «Твердиня» 2009 – 78с.(с.4)

[2] Зінич Р., Кукловська В., Рудченко І., Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку / Р. Зінич, В. Кукловська, І. Рудченко, С. Шоломович; За ред. С. Шоломович. – Київ: Видавництво «Музична Україна», 1974. – С. 63.

[3] Магар О. Графічні рисунки у вокальній роботі з дітьми //Музичний керівник. – 2015. – № 11. – с.9.

Чи має музичні здібності Ваш малюк?

Кожна дитина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість дитини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми й  складаємо думку про здібності дитини за її роботою та результатами діяльності.

До чого має здібності Ваш малюк? Нам, батькам і педагогам, цікаво як  їх (здібності) визначити, до чого спрямувати дитину, як максимально ефективно використати кожен день, щоб він приносив користь для розвитку дитини.

В даній публікації я намагатимусь розповісти про окремий вид, а саме – про музичні здібності дітей дошкільного віку.

Здібності – це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.[1]

У визначенні мова йде про індивідуальні особливості, які відрізняють одну людину від іншої, а також лише про психологічні. Але, до прикладу, мова не йде про особливості функціонування різних людських органів, от як вухо, слух відповідно (це не здібності), але відіграють неабияку роль і допомагають успішності в музичній діяльності дитини.

Музичні здібності формуються і проявляються лише в процесі музичної діяльності. Наявність певних знань та навиків не є підставою для вчителя музичних занять робити висновки про здібності дитини до музики. Вирішальне значення матиме  швидкість та якість набуття цих знань, важко чи легко ці знання дитині дались в порівнянні з іншими.

Музичні здібності не є вродженими, вони розвиваються в процесі музичної діяльності дитини (про що вже писалось вище). Їх розвиток дуже залежить від впливу соціальних умов, навколишнього середовища дитини, а особливо, від характеру, змісту і форми музичного виховання.

Вродженні у дитини можуть бути анатомо – фізичні особливості, їх ще називаємо задатками, що лежать в основі здібностей. В кожної дитини вони різні. Це будова слухового аналізатора, від якого залежить гострота слуху, можливість відрізняти звуки за висотою, довжиною, тембром.

Задатки та здібності дві різні речі. Перші є природною основою для розвитку здібностей. Так, справді, деякі анатомо – фізичні  задатки є в основі певних музичних здібностей. Та різні музично – педагогічні школи по – різному визначають важливість тих чи інших сторін музичного обдарування  для  професійного навчання майбутнього учня. Наприклад, для занять вокалу, важливо не лише наявність доброго слуху, емоційного сприйняття, але й будова голосового апарату. Дехто вважає, що основною рисою обдарування дитини є музикальність, на ґрунті якої виникає схильність до занять музикою. Інші ставлять в основу вимог до дитини добре розвинений музичний слух, ще інші бачать пріоритетними почуття музичного ритму та музичну пам’ять.[2]

Важливо врахувати, що одні і ті ж  задатки можна музично розвинути, або ж  занедбати. Дуже багато залежить від оточення малюка, від умов музичного навчання та виховання, щоденної турботи батьків про це.

Дитина, навіть музично обдарована, яка не слухає музику, їй не привита любов до неї, не співає, не пробує музичних інструментів (гри на них) – її задатки ніколи не розвинуться у музичні здібності.

Отже, задатки – це вродженні анатомо – фізичні особливості, які є в основі розвитку здібностей, а самі здібності  завжди є результатом.
                                                                               
                                                                                        © Христина КАШЕЦЬКА

---

[1] Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 272с, ст247.

[2] Методика викладання гри на фортепіано/ Т.П. Воробкевич. – підручник. – Львів: ЛДМА, 2001. – 244с., ст..7