Сцена святково оформлена. В центрі – портрет
юної Лесі Українки в обрамленні вишитих рушників, декоративних віночків з
польових квітів.
У фойє розгорнута книжкова виставка творів Лесі Українки та
творів живопису юних художників, а також робіт з вишивки, бісеру, пластиліну,
соломки, коренепластики тощо.
Звучить мелодія пісні «Стояла я і слухала весну»
(сл. Лесі Українки, муз. Кирила Стеценка)
На сцені – ведучі в українському строї.
Ведуча 1 Дорогі діточки, вітаю на
нашому святі!
Сьогодні ми вас познайомимо з творчістю відомої української поетеси Лесі
Українки. Розповімо про її життєвий і творчий шлях, про твори, які вона
дарувала дітям.
Дівчинка 1
Мене весна на лузі
породила
Заквітчану у проліски,
Водила вона мене за руку у лани,
На луки дальні, до верби старої,
Розщепленої громом весняним;
Водицею з криниці степової
Щоранку напувала…
Дівчинка 2
Була я вільна і щаслива,
Та якось вдень, коли скінчилася злива,
Я на отаві дудочку знайшла
Обвітрену, стару. Робітникові
Заграла я й почула дивну мову –
То мова муки людської була…
Дівчинка 3
Так вперше я відчула муку пісні,
яка співцеві сну не принесла.
Яка його будитиме й вестиме,
і сіятиме слово молоде,
Аж поки сам він хащами густими
Пробуджених від сну не поведе…
І я тепер на шлях ступити мушу.
Я поспішаю…
Я до вас іду.
Ведуча 2 За вікном зима. Ось у
таку пору, 25 лютого 1871 року, на Волині у місті Звягелі, у родині Косачів,
народилася донечка. Сірооку, біляву дівчинку мама називала Лесею.
(звернути увагу на портрет)
Це потім вона стане великою поетесою, і її мужній голос пролунає на всю Україну
і на весь світ. Леся виростала і мужніла. Усе її цікавило, захоплювало.
Ведуча 1 Зростала Леся у великій
дружній родині, де панувала повага й любов одне до одного. У родині було двоє
хлопчиків і четверо дівчат.
Ведуча 2 Леся навчалася
вдома, завдяки матері, здобула добру освіту. У чотири роки дівчинка навчилася
читати. Її улюбленою книгою була «Кобзар» Т. Шевченка.
У будинку, де жила Леся, ставили вистави, влаштовували
Шевченківські свята, концерти народної музики.
Ведуча 1 Коли дівчинці було
дев’ять років, вона написала свій перший вірш – «Надія».
Дит.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну,
Дит.
Поглянуть іще раз на рідний Дніпро, -
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Ведуча 2 Коли Лесі виповнилось
тринадцять років, її вірші були вперше надруковані у львівському журналі
«Зоря». Редактором журналу був у той час Іван Франко. Порадившись із донькою,
мати добирає їй псевдонім: Українка. Відтоді пішли по всьому світу прекрасні
поезії, підписані цим гордим і красивим ім’ям – Леся Українка.
А зараз послухайте вірші поетеси. Її перший
друкований вірш «Конвалія». Конвалія – символ чистоти, вірності, краси. Це вірш
про рідну українську природу, про ніч і струмок, про дощик і море, про весну і
зиму.
На сцену виходять четверо дітей в українському строї
і по черзі читають вірші.
Дит.
Вірш «Конвалія»
Росла
в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго повтішалась
Конвалія біла, -
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Дит
« Ніч»
То була тиха ніч – чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом.
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом.
Дит.
«Струмок»
З гір на долину
Біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
Всі гатки, всі запруди,
Бо весняна вода,
Як воля молода!
Дит.
« Дощик»
Дивлюся ранком –
Вже заволочено серпанком
Сіреньке небо, далі став.
Помалу й дощик накрапа,
І вогким холодком до хати
Зайшов притихлий вітерець.
Дит.
Стояла я і слухала весну.
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно – тихо шепотіла.
Дит.
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки.
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід – співучії пташки.
Дит.
Уже весняне сонце припікає
Вже й сон-трава перецвітати стала,
Вже з вирію поприлітали гості,
Он жовтими пушинками
Вже плавають на чистім плесі каченята.
Ведуча 1 До десяти років Леся
розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати, малювати,
вишивати і дуже добре танцювала із братом «козачок».
Танок
Учасники дитячого танцювального колективу
виконують танець «Козачок»
Ведуча 2 У 1911 році, в
Грузії, за декілька днів поетеса написала п’єсу «Лісова пісня». Дитячі спогади
огортали її душу і виливалися у ніжну музику Лукашевої сопілки, що збудили від
сну зеленооку лісову дівчину Мавку.
Звучить колискова пісня «Місяць ясненький»
на слова Лесі Українки, муз. Якова Степового.
Ведуча 1 В дитячий любий вік,
в далекім ріднім краю
Я чула казку. Чула раз,
А й досі пам’ятаю.
Кохана сторона моя!
Далекий рідний краю!
Що раз згадаю я тебе,
То й казку цю згадаю!
Казки, перекази, повір’я навівали поетесі чудові рядки про
Велета, про Мавку в зорянім вінку, про Лелію, про нерозумного горобчика, якого
ніхто не хотів навчити розуму, поки біда його не навчила;
Казка : «Біда навчить»
Ведуча 1 Ніхто не хотів навчити
розуму маленького горобчика ні поважна курка, ні мудра сова, ні крук. Багато
чого горобчик навчився сам. А ми з вами будемо вчитися читаючи багато віршів,
казок та різних цікавих творів.
Ведуча 2 Останні дні свого життя
Леся Українка провела в Грузії, де вона лікувалась. У серпні 1913 року в
оточенні рідних і друзів поетеса померла. Поховали Лесю Українку в Києві на
Байковому кладовищі.
Дит.
*
* *
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Ведуча 2 Ця мужня українка була і є
взірцем служіння рідному народові. Вогонь пісень Лесі Українки палає уже
понад століття.
Ведуча 1 На цьому наш ранок
закінчений.
Всім присутнім хочемо побажати
Щастя, здоров’я, статків і миру,
Здійснення мрій і веселого співу.
