ДИТИНІ ЧОТИРИ РОКИ. ЗАБАВИ ТА ЗАБАВКИ.

Забавки дитині доцільно купувати лише ті, які вона давно прагне. Вони повинні відповідати розумовому, віковому розвитку дитини. У віці 3 – 6 років діти люблять забавки, виготовлені дорослими: паперові пароплавчики та шоломи, ляльки, будиночки із сірникових коробок і т.д.

Особливе задоволення діти отримують від спілкування з тваринами, особливо маленькими. Спостерігати за їх ростом, бавитись з ними – для дитини велике задоволення. Ними можна опікуватись, їх можна нагодувати і захистити. Це заступництво підносить дитину у власних очах.

Діти дуже люблять, коли дорослі бавляться разом з ними. Мається, в першу чергу,  на увазі рухливі гучні ігри та весела метушня. Розгойдування на зігнутих ногах, піднімання, підкидання, вилізання на плечі (як в нас говориться «на барАна»), гра в конячку, уявна боротьба на дивані  - від всього цього дитина отримує масу задоволення, веселого збудження і фізичного тренування. Лише не можна захоплюватись і вимагати від дитини непосильного: стояння на руках, голові і т.п.

Танці дорослого й дитини розвивають почуття ритму, синхронності рухів, вміння тонко регулювати свою фізичну активність, здатність підлаштовуватись до ритму партнера. Сучасні батьки часто соромляться так бавитись на вулиці, але в межах квартири це можна і потрібно робити.

Гра для малюка – дуже серйозне заняття. Дорослі повинні бачити в грі малюка елементи підготовки до майбутніх трудових процесів і відповідно скеровувати їх, приймаючи в цьому участь.

Проте, якщо до трьох років дитина могла вільно обходитися лише товариством дорослих, ляльок та забавок, то з четвертого року життя її це вже не влаштовує. Бавитись одній їй сумно, вона шукає спілкування з іншими дітьми. Спочатку діти цього віку переважно прихиляються до дітей, які старші від них, ображаються, коли ті їх не приймають. В них появляється відчуття, що вони вже багато знають, багато вміють і їм хочеться це показати. Тому спілкування з ровесниками є таким же необхідним, як і з дорослими, а часом, особливо в час забав, ще більше бажано. Якщо в сім’ї є ще інші діти,  то ця потреба в певній мірі задовольняється. Але обмежувати життя дитини лише сімейним колом не потрібно. Для нормального розвитку їй потрібні друзі – ровесники, з якими вона себе чує нога в ногу. Спілкуючись з дітьми, дитина навчиться зважати на інших, не дати себе скривдити. В цьому віці з’являються перші прихильності, які є зародками дружби. А.С. Макаренко говорив, що дитина в грі така, яка буде, коли виросте і почне свідомо працювати.

Ігри потрібно чергувати ( рухливі та тихі, індивідуальні та колективні) для того, щоб дитина не втомилася з однієї сторони, а з іншої – щоб не перезбуджувалась.

Забави з дорослими  чи з ровесниками мають ще одне значення. В процесі спілкування діти діляться своїми враженнями, відчуттями, пізнаннями. І так природньо, невимушено і непомітно проходить «скидання інформації», від надміру якої страждають сучасні діти. Особливість  психіки людини така, що отримавши якісь знання, вона прагне поділитись ними. Це цілковито відноситься і до дітей дошкільного вік, які через свою допитливість отримують у вигляді відповідей на багаточисленні запитання велику кількість всіляких відомостей.

В молодшого дошкільника мислення більш конкретне. Він добре засвоює те, що представлено наочно, все хоче пізнати на власному досвіді. Його особливо приваблюють ті дії, які дорослі намагаються приховати від нього. Запам’ятовує дитина не все, а те, що найбільше її вразило. Діти завжди намагаються мавпувати дорослих. Інколи це небезпечно. Не вміючи відрізнити погане від хорошого, вони прагнуть робити те, що дорослі забороняють їм, але дозволяють собі. У зв’язку з цим, в присутності дітей потрібно стримуватись від таких дій і вчинків, які не можуть бути для них добрим прикладом.

Дитина у своїх вчинках керується в першу чергу не усвідомленням того, що можна, потрібно чи корисно робити, а прагненням діяти, як їй цікаво, приємно, хочеться. Тому надзвичайно важливо виховати у дитині розуміння і прагнення чинити так, як потрібно, і не робити того, що не можна: не забирати забавок, а попросити їх, почекати, допоки бавиться інша дитина, у грі узгоджувати свої дії з бажаннями інших, ділитись забавками, утримуватись від того, що хочеться, якщо немає можливості для виконання бажання.

Підготувала Христина КАШЕЦЬКА

З видання  Настольная книга родителей/ Сост. В.З. Солоухин. – Мн.: Выш.шк., 1991. – 302 с.:ил. (ст. 87 - 89)