Прокидання і засинання – дуже важливі
моменти в житті дитини. Прокинутись – це завжди якби трішечки народитись знов…
З чого ж починається ранок? З усмішки,
поцілунку, доторку. Ви не спішіться. У вас є спокійна хвилина для того, щоб дати відчути дитині: ми обоє раді, що ми є
в цьому світі!
При вкладанні дитини спати також неприпустимі метушня і поспіх. Добре, якщо вся процедура буде мати певний порядок, стане
свого роду обрядом.
Перш за все, дайте дитині спокійно
закінчити гру. Якщо це дитина 3 – 4 років, можна приєднатись до її гри і від
імені іграшки промовити, що ведмедик дуже втомився і просить покласти його
спати, але спочатку він хоче з Ганусею чи Михайликом вмитись… Якщо це дитина
трішки старша, їй можна сказати : «Вже пізно, час спати, побався ще 5 хвилин –
і будем вкладатись». Якщо дитина вміє визначати час за годинником, можна
сказати: « Побався ще до дев’ятої і будем вмиватись».
Та ось світло в кімнаті згасло. Ви
поцілували дитину і побажали їй солодких снів. Ніби й можна вже йти. А посидіти
поруч? А погладити дитину? Спробуйте прошепотіти щось на кшталт « рученьки
втомились, ніженьки втомились, всі хочуть спати, серденьку легко й спокійно,
все відпочиває». Щоб дитина заспокоїлась, погладьте її у напрямку зверху вниз
по ручках (від плеча до кисті),
по ніжках
(від бедра до стіп), животику, спинці, чолі. Є діти, які засинають швидко. Але
є й такі, з якими треба посидіти довше. Багато дітей не хочуть відпускати
батьків. Допоки не заснуть. Якщо дорослі починають відмовляти їм у цьому, вони
починають засинати все довше й тяжче і все більше капризуючи при цьому. Батьків
така поведінка переконує в тому, що вони своїх дітей дуже « розпустили», вони починають бути більш строгішими, а
дитина –більш вразливіша. Якщо ж спокійно виконувати прохання дитини
протягом місяця і сидіти з нею стільки, скільки вона потребує, - вона почне
засинати швидше.
Сидіть стільки, скільки дитина потребує.
Може настати момент, коли дитина сама попросить вас залишити її одну.
Дуже важливо, в якому настрої дорослий
сидить поряд з дитиною. Якщо ви поспішаєте і хочете якнайскорше завершити
процедуру вкладання дитини – нічого не вийде. «Як на зло», дитина буде засинати
дуже довго, капризувати, просити у вас то попити, то поїсти, то захоче у туалет…
Ви нервуєте, а дитина це відчуває. Вона розуміє, що від неї хочуть швидше
звільнитись, а кому це до душі? Вона відчуває, що хоч ви і поруч, але думки
ваші далеко і намагається своїми капризами повернути вас собі. Чи варто
сердитись на неї? Адже її поведінка – це прояв безмежної любові до вас.
Зовсім маленькі діти часто хочуть, аби їх
тримали на руках чи колисали. Негативне ставлення дорослих до таких способів
вкладання пов’язана в першу чергу з тим, що їм це незручно і обтяжливо, хоч
переважно дорослі пояснюють своє небажання витрачати на це свої сили і час, мовляв
роблять краще дітям. Але подумаймо, колисання і засинання на руках дитина
неминуче переросте, не в два роки, то в три, не в три, то в шість. То чи варто
так «принципово» мучити себе й дитину?
На багатьох дітей чудово діє спів,
музика. Але не з комп’ютера, плеєра, а живий людський голос. Спів дуже люблять навіть
новонароджені (існує багато досліджень на цю тему).
Якщо дитина в сні налякалась й
заплакала, негайно підійдіть, ввімкніть світло – воно поверне дитину в безпечну
і затишну реальність її спальні. Посидьте разом, заспокойте, разом проженіть «
поганий сон», повідволікайте малюка.
Коли дитина заспокоється, можна знову вимикати світло.
Є.
Сєрбіна, дитячий психолог
Підготувала Христина КАШЕЦЬКА
З видання Настольная книга родителей/ Сост. В.З. Солоухин. – Мн.:
Выш.шк., 1991. – 302 с.:ил. (ст. 164
- 166)
Немає коментарів:
Дописати коментар