Вчимо дітей основних чеснот: послуху, справедливості, любові, побожності

Ці чотири чесноти містять все, до чого повинно прагнути батьківське виховання.

Через послух, як через міст, ми приведем дитину до всього. Що від неї вимагається. Дякуючи послуху дитина отримає позитивні риси і поступово позбудеться від небажаних .

Зрозуміло, ми будем вимагати від дитини послух не лише  зобов'язаннями   і заборонами, винагородами і  карами, але також і особистим прикладом, використовуючи прагнення дитини наслідувати та її розум, що розвивається.

Таким чином, послух – це міст, засіб, який допомагає досягнути справедливості та любові – двох чеснот, які Синод, присвячений сім’ї вважає основою і метою будь – якого виховання.

Якщо в поведінці дитини проявляється справедливість, яка кожному дається стільки, скільки потрібно, а також любов, яка дає ще більше, аніж справедливість, то загалом можна сказати, що дитина вихована.

Ці дві чесноти тісно пов’язані між собою. Любов без справедливості неможлива, а справедливість без любові неповноцінна. Та незважаючи на те, що вони так тісно пов’язані між собою, горе тому вихованню, яке стирає між ними різницю.

Кожного разу, коли дитина отримує подарунок чи просто відчуває доброзичливе відношення батьків, вона повинна розуміти, виявляють до неї справедливість чи любов – чи дають йому те, що він заслужив, чи йому дають дещо більше.

Тільки в тому випадку вона не буде висувати неправомірні вимоги і не буде забувати висловлювати вдячність за все, що отримує. Якщо дитина навчиться проявляти ці дві чесноти у відношенню до оточуючих, вона стане тою, якою ми хочемо її бачити.

Проілюструймо думку наступним прикладом.

Маленький Павло сидів за столом. Висунувши язик, він щось зосереджено писав на великому аркуші паперу.

-         Що ти там так старанно пишеш? – запитала його мама.

-         Рахунок для тебе! – відповів хлопчина, не відриваючись від свого заняття.

-         Мені дуже цікаво, - усміхнулась мама.

-         Коли буде готово, побачиш сама!

Списавши цілий аркуш, він показав його матері, і вона почала читати вголос:

Рахунок Павла Василевського для мами.

v за принесення вугілля 3 рази                    300 грн

v рубання дров 3 рази                                  600 грн

v за принесення води 6 раз                           600 грн

v за принесення хліба з крамниці                 50 грн

v за підмітання кухні в суботу                      40 грн

       Загальна сума                                                       1590 грн

-         Ти ж даси мені ці гроші – я ж їх заробив! – наполягав хлопчик.

-         Але  лише спочатку я на іншій стороні напишу свій рахунок, - усміхнулась мама.

-         Твій рахунок? – здивовано запитав хлопчик. – Ти теж щось заробила в мене?

-         Та, зовсім небагато! – відповіла мама.

-          

Вона взяла ручку і почала писати.

Рахунок пані Василевської для її сина Павла.

v вісім років йому готувала їжу                 0 грн

v дві тисячі раз його мила і зачісувала      0 грн

v вісім років прала його одяг                     0 грн

v п’ятдесят раз зашивала його штани        0 грн

v сто раз доглядала його, коли він хворів 0 грн

          Загальна сума                                                        0 грн

Уважно прочитавши рахунок мами, хлопчик густо-густо почервонів і запитав:

-         Але чому ти всюди написала: нуль гривень?

-         Тому що мама своїй дитині все дає безкоштовно, - відповіла пані Василевська – Але тобі я дам твої  1590, які ти заробив…

Але тут хлопчик запротестував.

-         Ні, мамо, ти не повинна давати мені нічого…ні однієї гривні. Твоя сума повинна бути в тисячу разів більша, аніж моя. Я не можу тобі її сплатити, навіть якщо буду жити ще сто років.

Засоромившись, хлопчик порвав свій аркуш і жбурнув його у вогонь…

Побожність, остання із названих чеснот, робить виховання дитини не лише більш легким, але  й приводить його до бажаної мети.

Лише Бог абсолютно знає людське серце, і лише Він може його змінити. Батьки, які займаються вихованням – всього лишень  Його помічники, і це лише до певного часу. Бог завжди залишається з їх дітьми і, враховуючи сприняту ними побожність, береже і вдосконалює все добре, що в них було закладено батьками.

Необхідність побожності у вихованні підтверджується словами Святого Письма: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!».

Підготувала Христина КАШЕЦЬКА

З видання  Жан Дюбуа – Педагогика / Брюссель 1997, Издательство «Жизнь С Боrом» ,125 с. (с. 40 – 43)