Павло Тичина

ПРОГОЛОШЕННЯ  УКРАЇНСЬКОЇ  НАРОДНОЇ  РЕСПУБЛІКИ

(Дума)

Ой що в Софійському заграли дзвони, затремтіли. Не білі голуби — янголи у небі пролетіли. Ой там збиралися під прапори, під соняшні ще й сині: Від нині — Не буде більше пана у вільній Україні! Ідуть, ідуть з музикою Під тінню прапорів Прекрасною, великою Рікою стиглих нив. Ідуть, ідуть — вітаються І славлять щасні дні, Жахтять-переливаються Їх душі вогняні. Ой та виходили попи з Софійського, з-за брами, — З хрестами, з корогвами. У шатах золотих коло Богдана правлять службу Божу. Як рожу — Вітай свою, Вкраїно, долю, — вітай дівчину гожу! Горять, горять свободою Вчорашнії раби, Бо вчули: «Встань з природою!» — Згук янгола труби. І встали всі, співаючи З природою весни. З природою вітаючи Чудові дійсні сни. Як засміялося ж до них та праведнеє сонце: «Не дурно гріло я, світило у кожнеє віконце!» Як заходилися хмарини ткати скатертини, — Хвилини! — Цвітуть та розцвітають небесні бархатини. Цвітуть в піснях вкраїночки, Дзвіночки срібляні. Душею чорнобривочки Струнчасто-осяйні! То ж матері майбутнії Стрічають дні ясні. О хвилі незабутнії! О сонце і пісні! Ой що в Софійському та грали дзвони, замовкали. Там прапори приймали, до народа промовляли: «Гей, разом, разом станемо на ворога ми, браття, — Завзяття! — Хто зрадить неньку Україну — прокляття тим, прокляття!» І суне військо лавою Від білих тихих брам. І з «Заповітом», «Славою» — Ввесь Київ наче храм. В нім скапала кров часові, Кров мучнів без вінця... І в нім горять Тарасові Вкраїнськії серця!

Підготувала Христина Кашецька

Джерело: Український декляматор для дітей та молоді. Зібрала С. Нагірна. Накладом Українського Народного Фонду. Нью – Йорк, 1952  (с.52 – 53).

Світлина із сайтуhttp://sjogodni.org.ua/publ/72-1-0-30406