Ранній вік дитини, тобто період від
одного до трьох років, є найбільш важливим етапом у розвитку малюка і великою
мірою визначає весь його подальший психічний, фізіологічний та інтелектуальний
розвиток. Це зумовлено тим, що саме в ранньому віці закладається підґрунтя для
формування продуктивних видів діяльності й фундаментальних життєвих навичок
людини, таких як вміння ходити прямо, мовлення й предметна діяльність. Крім
того, у віці від одного до трьох років зароджується самосвідомість дитини, зростає
прагнення до спілкування з іншими, покращується орієнтація в оточуючій
дійсності, закладаються основи морального, соціально прийнятого поводження в
колі дорослих та однолітків тощо. Те, чому навчиться малюк, які уміння він здобуде та які практичні
навички освоїть на даному віковому етапі,
матиме безпосередній вплив на його майбутню поведінку, розумовий рівень та
здатність мислити, на загальний особистісний розвиток.[i]
Турботливі батьки намагаються дати все
найкраще своїй дитині, якнайшвидше зайнятись розвитком задатків і здібностей
малюка, вибрати для нього корисну, діючу методику. В теперішні часи їх існує
чимало (методика сім’ї Нікітіних, м. Глена Домана, м.Марії Гмошинської, м.
Марії Монтессорі, м. Штайнера (вальдорфська), м. Сесіль Лупан). Постає питання,
що ж обрати і чи варто взагалі в такому ранньому віці «мучити» дитину «якимсь»
навчанням.
В даній статті розгляну різні погляди та поширені думки про ранній розвиток дитини.
Важливо, при обранні занять для дитини,
не впадати в крайнощі, тобто не насаджувати дитині все і одразу. Будь – яка з обраних Вами методик принесе
багато користі, якщо педагоги користуватимуться нею вірно.
Ранній
розвиток не означає передчасний. Ні в якому випадку не
можна перевантажувати дитину, муштрувати її. Не можна надавати перевагу
інтелектуальним іграм над рухливими. Найкраще дитині все пізнавати в руховій
активності, у грі. Ми повинні створити умови, які допомагають відкрити та
розвинути внутрішній потенціал дитини:
сенсорику, пам’ять, рухи, координацію в просторі, закласти фундамент фізичного
та психічного здоров’я. Та кожній дитині потрібен індивідуальний підхід. Одній
дитині підійде все з обраної Вами методики, а іншій буде корисним лиш окремі,
вибрані ігри, ідеї авторів, а ще можна творчо
поєднати різні методи. Бо на старті ніхто не знає, які з них дадуть
найбільший поштовх для розвитку малюка.
При виборі занять для дитини, враховуймо
те, що вона швидко втомлюється. Мозок дитини, коли йому не вистачає сили,
просто відмовляється сприймати інформацію. Втомлена дитина просто не буде
комунікувати з Вами. Вона переключить свою увагу на щось інше, або й зовсім
встане і піде туди, де їй цікавіше. Створіть
навколо малюка розвивальне середовище (книжки, малюнки, геометричні фігури,
кубики тощо), яке буде повністю йому доступне і його інтерес сам дозріє в
певний момент до того, що оточує.
Дитина постійно вчиться, пізнає світ,
але робить це лише за певних умов – присутність цікавості! Займайтесь тільки коли дитині цікаво, змінюйте різні види діяльності,
активно відпочивайте, рухайтесь.
Багато розвиваючих іграшок можна зробити
своїми руками. Не забуваймо також про такі корисні традиційні заняття, як пальчикова
гімнастика, знайомство з різними фактурами, ліпка з соленого тіста, пошук
більшого – меншого, конструкції з кубиків, читання дитині казок. І не завжди
перевагу має спеціалізований центр раннього розвитку. Він полегшує роботу,
надихає ідеями, (є свої «плюси», звичайно),
але багато чим мама може займатись з дитиною сама.
Якщо Ви вчасно побачите схильності
дитини до певного виду занять і будете їх розвивати, при наявності
зацікавленості дитини, її бажання, то це може переродитись у справжній талант.
Ніколи не варто обмежуватись чимсь одним, а розвиватись всебічно.
© Христина КАШЕЦЬКА
[i] Розвиток
і навчання дітей раннього віку./ Авт. – упоряд. В.Л. Сухар. – Х.:Вид – во
«Ранок», 2012. – 192с. (Дошкільна освіта), ст.3
Немає коментарів:
Дописати коментар