Доброго дня,
шановний читачу!
Завершила читати книгу Дейла Карнегі
" Як здобувати друзів і впливати на людей". Серед багатьох
цікавих порад, роздумів є ті, що безпосередньо стосуються виховання дітей, або
ті, що написані для дорослих (управління), але можна використати і в
педагогіці.
Ця книга дуже
популярна, є у вільному доступі в інтернеті та й інформації про неї є багато.
Ділюсь тим, що
"зачіпило" мене.
Уривок з книги, що
стосується критики дітей:
"Звичайно, ви
думаєте, якщо у вас з’явиться спокуса критикувати дітей, я скажу: не потрібно.
Не скажу. Нагадаю лише наступне: перше, аніж критикувати дитину, прочитиайте
один класичний зразок американської журнальної літератури "Батько забуває". Ця
стаття вперше була опуюлікована на титульній сторінці "People's home
journal".
"Батько забуває" - невелика стаття, написана в момент глибокого, щирого
почуття, яка знаходить відгук в серцях багатьох читачів.
Батько
забуває
У. Лівінгстон
Лард
Послухай, синку, я
розповідаю тобі про це, коли ти спиш, підперши маленькою ручкою щоку, й
білявенькі кучері поприлипали до твого вологого лоба. Я прокрався до твоєї
кімнати. Через декілька хвилин після того, як розпочав читати документи в
кабінеті, задумлива хвиля каяття охопила мене. З відчуттям провини я підійшов
до твого ліжка.
Є речі, над якими яким я замислююсь, синку. Бувало, я сердився на
тебе. Я сварився , коли ти, збираючись до школи, розтирав обличчя рушником
до плям. Я докоряв тобі за не начищене взуття. Я гнівався, коли ти розкидав
деякі речі по підлозі.
За сніданком я також знаходив провини. Ти розплескував їжу, жадібно
ковтав її. Клав лікті на стіл. Намазував на хліб масло товстим шаром. А коли ти
розпочинав гратися, а я поспішав на поїзд, ти повертався, махав рукою й
вигукував: «До побачення, татку! ». А я насуплено відповідав: «Тримай
плечі прямо!».
Увечері починалося те ж саме. Коли я
підходив до стежки, я спостерігав, як ти, стоячи на колінах, грав у кульки. На
твоїх шкарпетках були дірки. Я принижував тебе перед товаришами, які проходили
повз нас, заганяючи тебе додому. Шкарпетки дуже коштовні – і якщо ти їх купуєш,
треба бути обережнішим!
Уявляєш собі, синку,
це від батька! Пам’ятаєш, пізніше, коли я читав у кабінеті, як ти
несміливо зайшов з болем в очах? Коли я зиркнув, відірвавшись від паперів, з
нетерпінням, що мені заважають, ти стояв у нерішучості в дверях. «Що тобі треба
» - випалив я. Ти нічого не сказав, але кинувся в бурхливому пориві, обійняв
мене і поцілував, і твої маленькі рученята так стиснулися, з такою
емоційністю, яку тільки Бог здійняв у твоєму серці, яку ніяка зневага не могла
зменшити.
Потім ти побіг, тупотячи
по сходах. Так, синку, відразу після цього мої папери вислизнули з рук,
мене охопив неймовірний знесилюючий жах. Що було моєю звичкою? Звичка
відшукувати провину, виносити догани – ось що було винагородою тобі за те, що
ти просто хлопчик. Не те, що я не любив тебе; я був занадто вимогливим до
юнака. Я вимірював тебе цінностями своїх років. І так чудово, що добра,
краси й правди було багато у твоїй вдачі. Твоє маленьке серденько було
таким великим, як світанок над узгір’ям. Це виявилось у спонтанному
імпульсі кинутись до мене й поцілувати на добраніч. Нічого більше не має
значення, синку, нічого. Я прийшов до тебе у темряві й преклонив коліна
засоромлений. Це слабке спокутування – я знаю, ти не зрозумієш таких речей,
якщо я скажу тобі, коли ти прокинешся. Але від завтра я буду справжнім татком!
Я стану тобі другом, буду страждати, коли ти страждаєш, сміятися, коли ти
смієшся. Я відкушу собі язика, коли навернуться розпачливі слова. Я буду
повторювати, як ритуал «Він ніхто інший, як хлопчик, маленький хлопчик!» Боюся,
що уявляю тебе дорослим чоловіком. Але, коли зараз я бачу, як ти зіщулився під
своєю ковдрою, розумію, що ти все ще дитина. Завтра ти будеш у маминих обіймах,
а твоя голівка на її плечі. Я цього так жадаю, так жадаю...
Підготувала
Христина КАШЕЦЬКА
Джерела:
1.Карнеги Дейл Как приобретать друзей и
оказывать влияние на людей/ Пер. с англ. Ф.П. Красавина. - Киев: Наук. думка,
1991. - 224 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар